Отець Бейзим якось признався, що по природі своїй був паливодою і додав, що то напевно св. Ігнатій Лойола, що був теж нетерплячим, а пізніше зробився настільки спокійним і поступливим, що всі вважали його флегматиком, випросив отцеві у Господа благодать виховання в собі терпеливості. Адже Господь все ще «велить йому чекати та чекати». О.Бейзим безумовно мав на мислі чекання на початок побудови лепрозорію, а потім на завершення його будівництва. «Видно Ісус таки хоче мене трохи терпіння навчити», - писав отець Бейзим до о. Провінціала у Кракові. В той час, від укусу кимось із комашиної родини, отець Бейзим лежав хворий в Антананаріву в інфірмерії.
БЕЗЗАСТЕРЕЖНЕ ПІДКОРЕННЯ БОЖІЙ ВОЛІ
Багато справ давалось отцеві повільно. Він неначе натикався на якийсь опір – і у вивченні мальгаської мови, і у катехизації прокажених, не згадуючи вже про будівництво лепрозорію. Отець довго і терпляче чекав омріяних листів з вітчизни, адже, через страйки у французьких портах, вони могли дуже довго не приходити. «Проходжу довгу, солідну школу терпіння, але надії не втрачаю».
У своєму труді для прокажених, він переживав те, про що розмірковував у Духовних вправах св. Ігнатія. Він дійсно вчився святій байдужості, тобто готовності на все, терпеливості, беззастережному підкоренні Божій волі в усьому, особливо в період випробування труднощами - «трісочками Господнього Хреста».
Допомогою, щоб терпляче переносити труднощі та незгоди і дочекатися кращої години, було усвідомлення, що такою є воля Божа і воля Пресвятої Діви. «Якби не воля Пресвятої Матінки, задля якої я оте все терпляче зношу, взявся б я до роботи по-козацьки рішучо».
Постійні труднощі і турботи вимагали від о. Бейзима глибокої терплячості. Він молився про її отримання і просив про це молитви інших. Багато нервів йому коштували постійні труднощі з боку єпископа Жана Батиста Казе, але «зносив їх терпляче і тішився, що має що присвятити Господові». О. Бейзим писав також про «трісочки Ісусового Хреста», хоч в душі «все кипить і перевертається».
Все, особливо довготривале і важке будівництво лепрозорію, а також труднощі, пов’язані із самим процесом будівництва, було оплачене «надзвичайною терпеливістю». Він добре знав, що для виконання волі Господа, в смиренні і любові до прокажених, треба вірно і терпляче триматися до кінця.
МАРІЯ, ЩО ДАЄ СИЛУ І ВТІХУ
Майже від початку своєї праці для прокажених, о. Бейзим просив Марію про проказу як благодать для себе. Йому важливою була не тільки нагорода за власні гріхи, але й виблагання кращої долі для хворих. Він хотів зі щирим серцем сказати Господові: “Animam meam dedi pro, fratribus meis” – «Життя своє віддав за братів своїх». І додав сповнені мужністю слова: «… і буду терпляче гнити». Страждання і терпіння йшли у отця Бейзима в парі і були для нього безумовною необхідністю, яку треба було прийняти. «Треба постраждати, бо людина є грішною».
Його втіхою і силою була Пресвята Мати. Їй він віддавав і присвячував всі свої страждання. Їй та польській провінції його ордену. Саме Вона була джерелом надії та допомоги отцеві Бейзимові в його трудах і стражданнях. Разом із Марією, взірцем терплячості для о. Бейзима був і св. Йосип. Коли о. Бейзим довго, роками, чекав на вирішення своєї справи стосовно праці на Сахаліні, то бачив необхідність в терпеливому погодженні з волею Бога і в наслідуванні св. Йосипа, що так само терпеливо чекав в Єгипті на слово ангела, який закликав його повернутися на землю Ізраїлю.
Життя о. Бейзима, а особливо роки його праці для прокажених (проте він ніколи не скаржився) були сповнені труднощів, перешкод, неприємностей та невдач. Він не порадив би собі з таким тягарем, якби не його особливий дар терпеливості. «Не нарікаю, не жаліюся на свої труднощі та турботи. Дійся воля Божа».
Тільки дух віри, тільки образ віри у постійній молитві до Бога і Пресвятої Діви про допомогу, тільки міць Євхаристії та сила співчуття до нещасних давали отцеві Бейзимові здатність витривати до кінця. Під час останньої його хвороби всі захоплювались його мужністю і терплячістю. «Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете» (Від Луки 21:19) – було одним із життєвих кредо о. Бейзима. І він його не зрадив.
О. Мєчислав Беднаж ТІ
