Віра отця Бейзима була смиренною. Саме тому, він, не довіряючи собі, своїм заслугам, шукав допомоги в інших - на землі та на небі. Коли на початку своєї послуги для прокажених, він, усвідомлюючи межу їхньої і своєї бідності (він в той час і копійки за душею не мав, але розумів необхідність побудови лепрозорію для добра душі і тіла хворих) палко молився, шукаючи заступництва не тільки в Марії, але й в св. Ігнатія Лойоли, св. Франциска Ксаверія, св. Терези Ісуса, тих, хто сам будучи бідним, творили великі діла за допомогою Божого провидіння. Він також благав св. Йосипа та Ангелів Охоронців про заступництво перед Пресвятою Матінкою.
Особливою пошаною і довірою о. Бейзима користувався Обручник Пресвятої Діви. Він радив кармеліткам з Лобзова звертатись у справах своїх боргів до св. Йосипа. «Бо там, де Пресвята Матір є Господинею, а св. Йосип касиром, не буде нічого бракувати». Коли він невдовзі переконався, що нічого не досягне швидко, що мусить довго і терпляче чекати, то брав приклад зі св. Йосипа, який вмів служити і чекати, виконуючи, таким чином, Божу волю. Співчуваючи кармеліткам на Весолей в Кракові у їх біді, він писав Матері Настоятельці, що постійно просить Богородицю і св. Йосипа про пожертви для них. Їх вдячність цілком належала Марії та Йосипові. Він називає св. Йосипа «нашим батьком» і будує для нього капличку, адже в храмі Пресвятої Матері повинно бути місце і для св. Йосипа. Отець Бейзим радіє, що має скульптури св. Йосипа, Серця Ісуса, Богородиці. Свою важку місію на Сахалін, сповнену труднощів та перешкод, він довіряє Марії та св. Йосипові.
ПОКЛОНІННЯ АНГЕЛАМ ОХОРОНЦЯМ
Отцеві Бейзимові було притаманне щире поклоніння Ангелам Охоронцям. В Марселі, по дорозі на Мадагаскар, він писав листа до сестер з Кармелю на Весолей з проханням осінити його хресним знаменем та з молитвою і благословенням передати через Ангела Охоронця. Так само отець писав і до о. Краупи, запитуючи, чи часом той не забув надіслати йому через Ангела Охоронця своє благословення священика.
На будівництво лепрозорію потрібні були пожертви, отож о. Бейзим просив св. Ангелів Охоронців, щоб «надихнули» міліонерів до щедрих пожертв для хворих. Часом траплялося, що Ангели Охоронці його попереджали. Одного разу, повертаючись з Антананаріву, о. Бейзим серцем відчув потребу поквапитися. Він приписав це відчуття Ангелам Охоронцям його хворих. А йшлося про те, що треба було соборувати одну із хворих, яка невдовзі померла.
Отець Бейзим розумів, що, для добра тіл і душ його хворих, в лепрозорії потрібно ввести порядок постатевого поділу. Але коли він почав говорити про це, то зі сторони своїх настоятелів та інших місіонерів відчув неабиякий опір. Про допомогу, в такій важливій для нього справі, о. Бейзим просив Ангелів Охоронців своїх хворих.
У державних лепрозоріях була поліція, примушення та терор. У о. Бейзима лепрозорієм керувала Пресвята Богородиця, а допомагали їй Ангели Охоронці, тому все йшло тихо і спокійно.
У справі місії на Сахалін о. Бейзим просив св. Ігнатія, св. Франциска Ксаверія, св. Терезу, свого св. Ангела Охоронця та Ангела острова, щоб заступилися за нього перед Пресвятою Матір’ю. У цьому він був послідовником бл. Петра Фавра, який оточував св. Ангелів Охоронців палким поклонінням.
Отець Бейзим часто заохочував хворих до молитов вдячності щодо благодійників і говорив хворим, що св. Ангели несуть їх молитви і складають до ніг Господа і Пресвятої Матері. Він вірив, що Ангели – це посередники поміж живими та померлими. До хворої Матері Настоятельки Кармелю в Лобзові отець писав, що навіть якби вона померла, не отримавши його листа, то Ангел Охоронець і так розказав би їй те, про що писав до неї о. Бейзим.
СВЯТІ ДРУЗІ
Поряд з поклонінням св. Ігнатієві, якого він вважав своїм батьком, а себе називав його «недобрим сином», він глибокою любов’ю і пошаною оточував св. Терезу Ісуса, переносячи ці почуття на кармеліток. Він любив читати її твори – «Біографію», «Книгу заснувань», «Внутрішній замок». За її заступництвом о. Бейзим отримав багато благодаті. Він турбувався також про те, щоб і хворі оточували її пошаною і дуже тішився, коли замічав, що вони моляться до неї.
Отець щиро захоплювався постаттю Терези Дитятка Ісус. Вона тоді ще не була беатифікована. Від кармеліток з Лобзова він отримав її біографію і мощі. Він просив її про заступництво перед Пресвятою Матінкою і молився про її швидке винесення на вівтар.
У своєму листі до с. Марії, шаритки з Вавелю, він писав про патронку шариток св. Марту, а в день згадки святої відслужив за сестер Святу службу, аби св. Марта випросила в Бога благодать милосердної служби для сестер.
Отець Бейзим не був самітним. Він мав при собі близьких друзів і справжніх приятелів – Ісуса, Марію, Ангелів, святих. Він жив у Спілкуванні зі святими, жив вірою, яка єднала його з ними. Вони були його втіхою і розрадою, його силою, щоб долати тягар самоти.
О. Мєчислав Беднаж ТІ
