НОВИНИ З МАРАНИ

Велика сімя Марани (священики, сестри, медичні працівники, працівники лепрозорію та його пацієнти) надсилають Вам вітання з нагоди 2021 року.

2020 добігає кінця. Сподіваюся, що незважаючи на те, що відбувалося у світі і у наших родинах протягом цього року, незважаючи на факт, яким важким був цей рік для кожного з нас, нічого не зруйнувало нашого оптимізму і нашої надії на майбуття. Господь був з нами протягом цього року. Милосердя його берегло нас. Слава Богу і хвала на віки вічні. Дякуємо Тобі, Господе наш! Однак, багато з нас втратило когось близького у цьому році: дружину, чоловіка, батьків чи дітей, друзів чи співпрацівників, сусідів чи знайомих. Єднаємося зі всіма, кого спіткало нещастя, печаль і скорбота, у думках і під час молитви та передаємо їм наші щирі співчуття. Хочемо усіх підтримати та підбадьорити, адже Господь з нами. Декого вже немає серед нас, але ми продовжуємо їх справу. Ті, хто відійшов, нехай буде мир їх душам. А ми, дякуймо Господові за захист і безпеку, якими Він оточив нас під час епідемії.

Ви питаєте, що нового в нас і чи доходить до нас ваша допомога? Так, деякі пакунки ми вже отримали. Також отримали і банківські перекази. Завдяки насінню, яке ви нам вислали, ми зібрали цього року багато овочів на нашому маранському городі.

Тепер стосовно нашої спільноти в Марані. Вона трохи змінила свій склад. До нас долучилась сестра Бертін, яка замінить сестру Полєт, що виконувала обов’язки скарбника. Сестра Дельфін отримала нову місію – вона буде працювати у Мозамбіку. Третя сестра, Вероніка, залишила Марану, щоб отримати необхідні знання щодо більш професійного служіння нашим хворим. Незабаром вона розпочне навчання з метою отримати кваліфікації медсестри. Далеко, 1000 км від дому, тобто Марани. Отець Мішель, йому вже 91 рік, серед нас. Він дуже делікатно, але активно цікавиться тим, що відбувається на місії. Регулярно служить Святу службу разом із теперішнім капеланом Марани, о. Юзефом Павловскім ТІ. Послушниця Аліда прибула до нашої спільноти на 6-місячне стажування. Сестра Карін, яка відбувала в Марані аспірантуру, після річної праці на місії в Амбатофотси, повернулася до нашої спільноти.

Перший квартал року пройшов під знаком багатства ініціатив та радісної діяльності для наших підопічних - прокажених Марани.

В січні, з метою поглибити свої знання стосовно хвороби прокази, прибув до нас лікар-італієць. Він запропонував нам свою допомогу і приїжджає до нашої лікарні у першій половині дня, два рази на тиждень. Він, разом із групою лікарів із LA VITA PER TE із Фіанаранцоа, проводив у нас діагностичні дослідження щодо раку грудей та шийки матки. Він (у нашому приймальному відділенні) зробив також тести на вірус запалення печінки типу В для дорослих нашого лепрозорію та для мешканців навколишніх сіл. На щастя, у першому кварталі року було відкрито тільки 4 випадки цієї хвороби серед наших пацієнтів.

А потім несподівано з’явилася пандемія корона вірусу, яка налякала всіх. Ми старалися не занепасти духом, вірячи, що зможемо подолати і цього ворога, незважаючи на всю шкоду, яку ворог залишить після себе. Ми маємо Друзів, що не залишать нас наодинці із ним. Маємо на кого сподіватися. А найголовніше за все – ми маємо опікуна на небі, який при Божому Троні весь час заступається за нас – блаженного о. Бейзима. Боже милосердя і Його допомога є для нас найважливішими. Маємо також Вас, Шановних Наших Друзів, які не залишать нас у біді.

Усі мешканці Червоного острова були проінформовані, або й самі зрозуміли розміри небезпеки. Прикладом цього може служити брак звернень до нашого лепрозорію. Від початку локдауну, тобто від 21 березня 2020 року, ми не прийняли жодного хворого. Всі дороги були перекриті. Населення інформувалося щодо існуючої ситуації, її наслідків, мір, які приймаються, впроваджуваних обмеженнях за допомогою радіо і телебачення. Такими були запобіжні заходи, метою яких було не допустити розповсюдження вірусу. У нас, однак, було недостатньо, необхідних для боротьби із пандемією, засобів. Не було і необхідної кількості тестів. Тільки пацієнти, які мали серйозні симптоми інфекції могли мати можливість виконати тест на наявність корона вірусу.

Ми, в Марані, достосувалися до всіх вимог уряду стосовно обмежень, які вступили в дію вже 21 березня. Сім місяців було спокійно. Однак, коли наші діти повернулися до школи, у однієї дівчинки виявили корона вірус. Її тест був позитивним. Дівчинку перевезли до ковідової лікарні. Шість інших пацієнтів, у яких підозрювали можливість інфекції, були ізольовані та перебували на домашньому карантині. Ізольовані пацієнти були піддані обсервації, що було нелегко для всіх – і хворих, і медичного персоналу Марани. Але, дякувати Богу, ми все пережили. І все у нас добре.

Нас також відвідували представники організацій та товариств НДО. Вони передавали нам маски, мило, різні ліки, а також давали безплатні поради і консультації відносно боротьби із вірусом. Коли період карантину завершився, вони організували разом із нами виїзд у сусідні місцевості (приблизно 90 км від Фіанаранцоа), з метою виявлення випадків захворювання на проказу на ранній стадії захворювання. Це дуже важливо вчасно піддати хворого лікуванню. Це той період, коли хвороба ще не вчинила невиправної шкоди організмові зараженої особи.

Тільки на початку грудня, після нашого другого виїзду на місця, на схід від Фіанаранцоа, було виявлено три нових випадки хвороби. Хворі були терміново привезені до лікарні в Марані. Крім того, двоє наступних хворих самі зголосилися на лікування, що дало у підсумку вісім нових випадків захворювання у 2020 році. Ми не могли організовувати виїздів так часто, як зазвичай робимо, не тільки через обмеження, пов’язані з COVID-19, але також тому, що від початку року не їздить потяг (одна із чотирьох ліній на Мадагаскарі – з Фіанаранцоа до Манакари, що лежить на східному узбережжі).

ДОПОМОГА І ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ МАРАНИ

С. Сабін Рамасіноро SCJ