ПАЛОМНИЦТВО ДО МАРАНИ

Завершення святкування 100-річчя від дня смерті бл. Яна Бейзима відбулося у жовтні 2013 року у Марані, в день літургійної згадки Блаженого. Отець Бейзим відійшов у вічність 2 жовтня 1912 року після більш як десятилітньої, важкої, сповненої героїзмом повсякдення, жертовної праці серед прокажених в Марані, що знаходиться у дієцезії Фіанаранцуа на Мадагаскарі.

До сьогоднішнього дня в Марані ефективно працює побудований ним центр - лепрозорій. Лікарня працює в ритмі, який надав їй о. Бейзим. Лад і порядок тут теж такий, як встановив він. Стиль та дух будинків повертає нас до часів Отця. Про нього нам нагадує і розпорядок дня, встановлений о. Бейзимом: ранкова молитва, Євхаристія, Ангел Господень, о 16-тій годині молитва на вервиці в інтенції всіх нужденних, благодійників Марани, всіх її пацієнтів, а також праця з залученням всіх мешканців Марани, включно із хворими, які вносять посильну лепту. В Марані все відбувається швидко і справно, наче процесом керує хтось невидимий, той, хто знає і розуміє увесь цей порядок, віддано любить всіх тутешніх мешканців, турбується про всіх на славу Божу і для добра ближніх.

Ближні - це не якісь там невідомі, безіменні люди. Це відштовхнуті суспільством прокажені, які (а ще й за часів о. Бейзима) не тільки не мали нічого того, що необхідне для життя звичайної людини, вони були позбавлені права людиною називатися. Саме для них ця Велика людина, яку Господь винагородив вічною нагородою, приймаючи до Царства Небесного, виконала таку величну роботу. Марана - це найвеликодушніший дар серця для зневажених і відштовхнутих суспільством людей.

Марана і її мешканці, обслуговуючий персонал, друзі і ті, що просто допомагають центрові, 2 жовтня 2012 року урочисто святкували соту річницю від дня смерті Великого Будівника Марани. Соту річницю від дня його смерті святкували також єзуїти - співвітчизники о. Бейзима з Краківської провінції Ісусового Товариства та єзуїти Мадагаскару. Всі разом, як одна родина, ми зібралися на спільну Святу службу, щоб славити Бога і віддати честь Великому полякові, який, слідуючи за голосом свого покликання, пішов за Христом, віддаючи Йому всього себе у службі стражденним.

З цієї нагоди, 14 жовтня 2012 року, до Марани, до могили бл. о. Бейзима прибули паломники. Святкування 100-ї річниці від дня смерті о. Бейзима урочистою месою розпочав архієпископ сеньор з Фіанаранцуа Філіберт Рамбололона ТІ. Крім нього та єзуїтів з Краківської та Мальгаської Провінції, в урочистому Богослужінні брали участь священики - представники різних орденів, які працюють на Мадагаскарі, дієцезіальні священики, пацієнти та персонал Марани, численні гості, що прибули на урочистості.

Протягом наступного року була проведена ціла низка заходів, направлених на те, щоб постать о. Бейзима, його життя та справа стали більш відомими для всіх християн на Мадагаскарі, щоб постать Отця захоплювала всіх і вказувала, як поступати, як проживати з Євангелієм кожен день свого життя так, як вчив нас Христос: бути і жити з убогими, «непримітними» та нужденними.

Постать Доброго Отця Яна була змальована в багатьох книжках та статтях. Але саме в Амбахіворака, недалеко від Антананаріву, відбулася одна із найважливіших подій, які мали місце в рамах святкування 100-річчя від дня смерті Отця. Після свого приїзду на Мадагаскар, о. Бейзим працював у цьому притулку більш як три роки. Потому, виконуючи розпорядження настоятелів, о. Бейзим вирушив до Марани біля Фіанаранцуа, провінція Бетсілео, де і вибудував чудову лікарню, якою ми всі пишаємося до сьогоднішнього дня. Притулок у Амбахіворака був ліквідований колоніальною владою, а його мешканці були переведені до Амбохідратрімо. Багато колишніх мешканців Амбахіворака, довідавшись про те, що в Марані відкривається лепрозорій, майже понадлюдським зусиллям подолали величезну відстань і прийшли до нового притулку. Вони знайшли тут дім, опіку, захист, але найважливіше за все, вони знайшли тут свого Доброго Отця Яна, який турбувався про всіх, що в нужді.

Понад трьохрічний період служіння о. Бейзима для прокажених в Амбахіворака, період жертовної праці і героїзму з любові до Бога і ближнього, особливо тих, хто був в найбільшій потребі, був символічно увіковічений пам’ятною стелою. Відкриття пам’ятника з вмурованою дошкою із чорного мармуру, на якій трьома мовами - польською, французькою та мальгаською - викарбувані останні слова о. Бейзима: «Я іду, але моє серце залишається з Вами», відбулося 23 червня 2012 року.

Урочиста Свята служба, яка супроводжувала цю подію, відбулася в костелі сусіднього (із руїнами колишнього притулку Амбахіворака) села Соаманандрай. Спільне Богослужіння відбулося під головуванням настоятеля Мальгаської Провінції Ісусового Товариства о. П’єра Андре Ранайвоарсона ТІ, якому допомагали: настоятель Провінції Південної Польщі Ісусового Товариства Войцєх Зьолек ТІ, який прибув на урочисті заходи, єзуїти із Мальгаської Провінції, місіонери-єзуїти, що працюють на Мадагаскарі, двоє польських єзуїтів, місіонери з різних орденів.

Посвячення стели, встановленої на перехресті доріг - до руїн притулку Амбахіворака та ближнього села Соаманандрай, виконав о. настоятель П’єр Андре Ранайвоарсон ТІ. Відкрили пам’ятну таблицю, в присутності обидвох настоятелів братніх провінцій Товариства Ісуса, Почесного Консула РП пана Збіґнєва Каспшика з дружиною, представників місцевої влади, місіонерів, священиків, місцевих ченців та, присутніх на церемонії, вірних, ініціатори та реалізатори ідеї: о. Юзеф Павловскі ТІ та пан Альберт Зємба.

12 жовтня 2013 року в каплиці лепрозорію Марани відбулося урочисте спільне богослужіння на завершення року-ювілею Яна Бейзима під головуванням архієпископа Фіанаранцуа Фулженса Рабемахафалi ТІ. В богослужінні також брали участь: архієпископ сеньйор Філіберт Рандріамбололона ТІ, численні дієцезіальні священики та священики із різних орденів, що прибули на урочистість, місіонери та місцеві жителі. Велика кількість християн, спільнота коледжу ім. Франциска Ксаверія із Амбатомени теж взяли участь в урочистих заходах на закінчення ювілею.

Планувалося, що урочистості будуть тривати два дні. В суботу,12 жовтня, в Марані мала відбутися інсталяція реліквії св. Івана Павла ІІ, який 18 серпня 2002 року зарахував до лику блажених Слугу прокажених, будівничого Марани, о. Яна Бейзима ТІ. Планувалося, також, що святкові заходи будуть закінчені у неділю 13 жовтня 2013 року Євхаристією. Але інші святкові заходи та події в дієцезії перешкодили в реалізації нашого плану. Щорічне молодіжне паломництво до Матері Божої в Кіанжасуа теж стало причиною того, що Бейзимівський ювілей був завершений у суботу.

ЗГАДУЮЧИ ІВАНА ПАВЛА ІІ

Варто згадати, що Святіший Отець Іван Павло ІІ дуже цінував працю Великого Поляка в Марані і з почуттям глибокої поваги відносився до її будівничого о. Бейзима. Під час свого перебування на Мадагаскарі у 1989 році, Іван Павло ІІ хотів також відвідати Марану, щоб помолитися на могилі Слуги прокажених. Однак, погані погодні умови стали на перешкоді у здійсненні цього наміру. Повертаючись з острова, Папа тільки пролетів низько над узгір’ям, де знаходиться знаменитий лепрозорій. Так само з’явилися певні труднощі, коли було заплановано інсталювати реліквію, на той час блаженого, а тепер святого Івана Павла ІІ.

Завершення урочистих святкових заходів було дуже успішним. Учні коледжу ім. Франциска Ксаверія, що пішки прийшли з Фіанаранцуа в суботу вранці, активно брали участь у святкуванні. Перед святою службою відбулося Богослужіння покаяння з можливістю приступити до сповіді. Численні учні, їх батьки, вірні, що прибули на урочистість, прийняли Таїнство покаяння. Після закінчення сповіді почалась урочиста Євхаристія. За програму літургії відповідали студенти академічного душпастирства Університету в Андраінжато. Прикрасою Святої меси стали також і літургійні танці, які, як правило, завжди виконуються на Мадагаскарі під час святкування Євхаристії та на великі свята.

У своїй гомілії архієпископ ординарій Фіанаранцуа Фулженс Рабемахафалі ТІ часто звертався до тези о. Бейзима: «Жити разом зі знедоленими і боротись за гідність кожної людини». Це і є наше завдання. Ми повинні прикласти всі зусилля для того, щоб ці слова втілити в життя.

Незважаючи на жару, ми всі були активними учасниками урочистого святкування. З великою любов’ю і радістю ми прославляли Бога, дякуючи йому за великого місіонера - взірець для наслідування, якого нам сьогодні дає Церква.

Після Святої служби і спільної молитви з бл. о. Бейзимом, студенти висловили свої почуття радості зворушливим танцем на естраді. Щоб віддати шану реліквіям Отця, численні вірні вирушили ходою до саркофагу о. Бейзима. А потім, щоб більше довідатися про життя та діяльність великого поляка, всі присутні зібралися у новоствореному музеї о. Бейзима, який знаходиться біля каплиці. Оглянувши експозицію і довідавшись, з яким ентузіазмом о. Бейзим виконував, довірену йому Христом, місію, відвідувачі щедро ділились своїм захопленням. Після відвідання музею, всі почувались щасливі і зміцнені духом.

Марана, місце, яке колись сповнювало жахом кожного, хто до неї наважувався наблизитися, дякуючи о. Бейзимові, стало місцем молитви та молитовного прохання про отримання благодаті. Закінчуючи урочистість, о. архієпископ звернувся до християн з закликом, щоб приходили до Марани молитися. Він попросив, також, про молитву і в його інтенції. Щоб за посередництвом бл. о. Бейзима вірні просили благодаті і для нього, щоб він міг мудро управляти місцевою Церквою і вести всіх людей до Христа.

Урочисті заходи, присвячені сотій річниці від дня смерті бл. Яна Бейзима закінчились. Але нашим обов’язком є знайомити людей із постаттю цієї чудової людини, поширювати його культ та молитись про його швидку канонізацію.

О. Зефарінель Рабемананцуа ТІ