СТЕЛА ОТЦЯ ЯНА БЕЙЗИМА В СОАМАНАНДРАЙ
«Ідучи світом, ти в кожному серці залишаєш свій слід». Якийсь час тому я знайшов фотографію. На ній були зображені сліди на піску і цей напис. Ця фотографія зробила на мене велике враження. Я пам’ятаю її до сьогоднішнього дня. Я знову пригадав її, стоячи перед пам’ятником, поставленим на честь бл. Яна Бейзима.
Я вже кілька разів відвідував Амбахіворака, тому що дуже хотів зустрітися з людьми цієї місцини. Хотів поговорити з ними, довідатися, що вони пам’ятають з пережитого вже не ними, а з досвіду та розповідей їх батьків. Хотілося запитати про спомини їх рідних. Я прогулювався серед руїн колишнього притулку для прокажених з Жаном де Д´є, одним із найстарших жителів населеного пункту, що знаходився в околицях тодішнього притулку і він розповідав мені про те, що відбувалося у цьому місці в ті далекі часи. Виявилося, що власником земельної ділянки, на якій о. Бейзим побудував притулок для прокажених та капличку, був його дідусь. Сьогодні на цьому місці видно лишень рештки стін і навіть припустити неможливо, де був будинок отця Бейзима, капличка, складське приміщення.
Єдиною пам’яткою, якою пишаються жителі Соаманандрай, є дзвін, який скликав колись на молитву до Амбахіворака. Він сьогодні знаходиться на дзвіниці парафії і скликає на недільну молитву вірних з усього села. Рідко буває тут священик, який відслужив би для мешканців села Службу Божу. Віруючі моляться, а причащає їх призначений катехит.
О. Тадеуш Касперчик ТІ
ЧЕРВНЕВІ УРОЧИСТІ ПОДІЇ НА ЧЕСТЬ БЛ. ЯНА БЕЙЗИМА
Через сто чотирнадцять літ, 23 червня 2012 року, релігійне життя у Соаманандрай ожило. У село приїхали 11 священиків, які разом відправляють службу Божу. У вступному слові перед Святою службою,
катехит сказав, що «такої події Соаманандрай ще не відало - щоб стільки священиків одночасно служили Божу службу». Святу месу служив Настоятель Мальгаської Провінції Товариства Ісуса о. П´єр Андре Ранайвоарсон ТІ, йому допомагали: я, о. Настоятель Войцєх Зьолек ТІ з Кракова, численні польські місіонери з різних орденів та мальгаські єзуїти. У своїй проповіді о. П´єр Андре підкреслив не тільки любов о. Бейзима до хворих, його жертовність, цілковиту відданість до самого кінця, він підкреслив його заслуги в справі розвитку людської свідомості в стосунку до прокази як хвороби, а також роль Отця у розвитку медицини саме у цій галузі.
В історії місіонерського руху не так вже й багато місіонерів присвятило себе праці з прокаженими. Варто тут згадати, в гроні з іншими місіонерами, о. Даміана, бельгійця за походженням, який працював на острові Молокаі. Праця цих подвижників не полягала на тому, щоб лікувати хворих, а перед усім на допомозі бідолашним нести свій важкий хрест. В часи діяльності о. Бейзима не було жодних ліків на проказу. Єдине, що він міг для них зробити - це повернути їм їх людську гідність, повернути їм віру у те, що їх люблять, дати їм померти у людських умовах. У притулку Амбахіворака знаходилося 150 хворих. Кожен з них мав дах над головою і шматок хліба кожного дня. Хворі проживали у приміщеннях розміром 2 х 2 м. В цих крихітних приміщеннях о. Ян відвідував їх. Продуктів харчування, які йому жертвували у Антананаріву, не вистачало. Саме тому, недалеко від притулку і разом із хворими, він вирощував кукурудзу, рис, різні овочі, які треба було постійно охороняти від саранчі та інших шкідників. І знову ж таки, цим займався Отець, разом із, скалічілими від прокази, хворими.
Після закінчення Божої служби, гості, у теплій та сердечній атмосфері, частувалися спільною трапезою у одному із класів місцевої парафіяльної школи. Відкриття пам’ятника було призначене на 14 годину. Серед запрошених осіб була також Міністр охорони здоров´я (котра не змогла приїхати), Почесний Консул РП, Пан Збіґнєв Каспшик з дружиною та представники місцевої влади.
Урочисте відкриття пам’ятника промовою розпочав о. Генрик Саварскі. У своїй промові він пригадав нам постать о. Яна Бейзима. Він виголосив промову трьома мовами - мальгаською, французькою та польською, оскільки зібрані на урочистості люди були із різних мовних середовищ. Промови також виголосили о. Настоятель Войцєх Зьолек ТІ, Збіґнєв Каспшик, представники місцевої влади і брат Жозеф Ралаівао ТІ, який прочитав свій, присвячений Блаженому, поетичний твір. Після виголошення промов, наступив урочистий момент відкриття пам’ятної таблиці, присвяченої бл. Янові Бейзимові. Урочисте відкриття таблиці було доручено ініціаторам та реалізаторам цієї ідеї: о. Юзефові Павловскєму ТІ та Альбертові Зємбі. Отець П´єр Андре відмовив молитву заступництва, а потім щедро окропив свяченою водою стелу та громадськість, що зібралася доокола.
На пам’ятній таблиці із чорного мармуру, поруч із портретом о. Бейзима, на трьох мовах викарбувані останні слова, які Отець промовив у своєму земному житті: «Я іду, але моє серце залишається з вами». Вірні, що в цей день зібралися у підніжжя пам’ятника, отримали на згадку копію беатифікаційної ікони, яку виконала пані Дорота Козьол під час перебування на Мадагаскарі у 2009 році.
Не відбулося також без фотосесії на пам'ять біля підніжжя пам’ятника - групової та індивідуальної. Офіційна частина зустрічі закінчилася співом чудової мальгаської пісні, присвяченої Богородиці, фігура якої знаходиться на протилежній стороні дороги. Польським акцентом цієї урочистої події було виконання пісні: «Zapada zmrok, już świat ukołysany...» Для місцевої громади, що приймала участь у церемонії, як прийнято за звичаєм (мальг. «fomba», читаємо «фумба») був приготований святковий обід. У сяйві сонця, що заходило за обрій, численні учасники урочистості відвідали руїни колишнього притулку о. Бейзима, який знаходиться на відстані 300 м. від місця розташування пам’ятника.
О. Тадеуш Касперчик ТІ
СТЕЛА НА ЧЕСТЬ ПОМЕРЛИХ
Хтось, хто побував на Мадагаскарі, або знайомий із ситуацією, яка панує у цій країні, скажімо із телепередач, може цілком слушно запитати, чому гроші, витрачені на будівництво стели, не бути призначені на допомогу
бідним на Мадагаскарі. Такий погляд на справу є суто європейським. Якщо ти знайомий із мальгаською культурою, то ситуація виглядає цілком інакше. Подорожуючи краєм із півночі на південь, із заходу на схід, у місцях безлюдних, у пустелі, на схилах гір, дуже часто можна зустріти пам’ятники - «tsangam-bato» (читаємо «цангам-бату»), тобто стели.
З якою метою збудовані ці стели і яке вони мають значення? У мальгаській культурі, у щоденному житті людини, навіть хрещеної, померлі займають дуже важливе місце. Діди, батьки, інші родичі, діти, після смерті знаходяться близько Zanahary (читаємо «Занахарі»), тобто Бога. Оскільки померлі знаходяться в безпосередній близькості до Господа, вони можуть впливати на земне життя своїх рідних. Саме тому, померлих оточують своєрідним культом. Цангам-бату будують на честь померлих, як символ їх присутності у житті людини, символ вдячності та пам´яті про померлих. Цангам-бату будують для конкретної особи, у місці, де та померла або часто проходила, наприклад: при дорозі, чи поблизу будинку. Будівництво стели - це не тільки бажання висловити пошану чи подяку, це, в якомусь сенсі, обов’язок родини чи села. Цангам-бату має так само важливе значення як і могила. Ніхто не наважиться усунути цангам-бату зі свого поля, навіть, якщо ніхто вже і не пам’ятає, для кого був встановлений цей пам’ятник.
Стела, побудована на честь о. Яна Бейзима - це привід гордості для мешканців Соаманандрай, найближчого села. Збереження пам´яті о. Бейзима - для них честь і обов’язок.
Закінчуючи розповідь, я хотів би подякувати Товариству Ісуса Провінції Південної Польщі і всім співвітчизникам, завдяки яким був побудований пам’ятник на честь о. Бейзима та проведена урочистість його відкриття. Місіонери на Мадагаскарі, чи в будь якій іншій країні світу, безпосередньо займаються місіонерською справою, тобто працюють серед місцевого населення. Однак, дуже важливим у діяльності місії є також і внесок співвітчизників, особливо їх фінансова допомога. Сердечно дякуємо за кожну форму підтримки, не тільки фінансової, але й за Ваші молитви, за Вашу жертовність в нашій інтенції. Кожному з нас потрібна духовна допомога і підтримка. Ми віримо, що кожен місіонер має своїх «ангелів» - відомих і ні, які просять для нього заступництва перед Отцем нашим.
Ми не хочемо бути Вашими боржниками. Не фінансово, але нашими молитвами і щоденною жертовністю, ми просимо для Вас благодаті у Бога.
О. Тадеуш Касперчик ТІ