З численних спогадів тих, хто особисто знав о. Бейзима, ми дізнаємося про його тонке відчуття краси природи. Він дуже любив квіти, тварин. Його тонка душа митця залишилася у численних різьбленнях, які сьогодні можна бачити у Музеї Отців Єзуїтів у Старей Всі, монастирі сестер-кармеліток у Кракові на Лобзові, на Мадагаскарі.
В монографії о. Людвіка Ґжебєня ТІ, у розділі 9 «Митець» ми знайомимось із цікавим епізодом із життя о. Бейзима - його захопленням різьбленням по дереву і його ролі у вихованні одного із найвидатніших скульпторів та архітекторів Польщі - Антонєго Вівульскєго, автора пам’ятника присвяченого 500-річниці битви під Грюнвальдом.
«Різьблення було його пристрастю. Після нього залишилось багато прекрасних релікваріїв, свічників, капличок, рам до образів. Духовним і мистецьким послідовником Бейзима (серед інших його вихованців) був Антоні Вівульскі, автор пам’ятника битві під Грюнвальдом у Кракові, який прибув до конвікту в Хирові у 1893 році. У щоденнику класу малюнку залишилося багато його рисунків, що свідчать про його схильність до малювання, здібності і розвиток його дару під керівництвом вчителя малювання брата Зиґмунта Войтиха. Саме тут варто згадати, що студент Вівульскі був частим гостем о. Бейзима, який у своїй кімнаті влаштував майстерню - мав верстат та різьбярські інструменти. Сам Бейзим писав: «перші кроки свого мистецького покликання він робив у моїй кімнаті. Нівкого з нас не було сумнівів, що з нього виросте справжній скульптор». З листа о. Бейзима до лікаря Юзефа Аусобскєго в Хирові, ми дізнаємось, що Вівульскі, хворий на туберкульоз, отримав від о. Бейзима прочухана, «бо допізна вчився, мало спав, ліпив з глини якихось пантерок та всілякі іграшки. По суті своїй, це хороший хлопець, добрий католик і содаліс¹, але коли я його бачив, він був блідий і худющий, виглядав, як скелет, обтягнутий шкірою».
Бейзим і Вівульскі - це «дві споріднені благородні душі. Їх приязнь переросла у сердечну довічну дружбу. Коли о. Бейзим поїхав на Мадагаскар, вони часто писали один одному». І мати, пані Вівульска, збирала пожертви для прокажених і кореспондувала з о. Бейзимом».
¹ содаліс - лат. товариш, член братства.
Література:
1. Людвік Ґжебєнь ТІ, «Блажений Ян Бейзим. Людина і справа. Видавництво WAM, Краків, 2014, стр. 123 - 124.
