Отець Бейзим вірив у Господа, вірив Йому, любив Його і Його більшу славу і підпорядковувався з вірою, надією і любов’ю святій і добрій Божій волі. В його листах ми дуже часто зустрічаємо вираз “fiat voluntas Dei”, тобто «дійся воля Божа» - «В усьому дійся воля Божа».
В долі і недолі дійся Божа воля
В усьому, у долі та недолі, частіше в недолі, серед труднощів, турбот та печалі, відчуття, неначе ти загнаний в глухий кут, коли треба було «плисти проти течії», коли, з вини інших осіб, роками затримувалось будівництво лікарні - fiat voluntas Dei.
В усьому, що стосувалося Божої волі, о. Бейзим готовий був на все, тільки щоб не діяти з волі власної. Чекання на будову притулку його мучить. Він бачить духовні та матеріальні злидні довірених йому хворих. Він прагне діяти для більшої слави Божої, а тут «Господь наказує чекати. Дійся воля Божа». Він скаржиться матінці з Кармелю в Лобзові на затримку в будівництві лікарні, бо ж гинуть душі, ростуть матеріальні збитки, але дійся воля Божа.
Кілька разів о. Бейзим переживає почуття розпачу. Воно викликане загрозою його місії. Французький уряд планує видалити місіонерів з колоній, а отже і з Мадагаскару. Єдиний порятунок - воля Божа. Уряд хоче видалити місіонерів - добре, але вони «зроблять стільки, скільки Господь наш Ісус дозволить. Дійся воля Божа в усьому. У небезпеці, у стані невизначеності - fiat voluntas Dei.
Все і вся в руках Божих, а Він знає, що нам потрібно для спасіння, отож «дійся воля Твоя». Тож не треба падати духом. «Мій девіз - завжди і всюди чинити волю Божу!» Все заради волі Божої. Отець повністю покладався на волю Божу. Це було джерелом його внутрішнього спокою, святої байдужості, тобто готовності іти на все. Отець Бейзим волів би, щоб у лікарні працювали польські сестри шаритки - неможливо. Запропонували йому сестер св. Йозефа з Клуні - дійся воля Божа. У 1903 році о. Бейзим самотньо переживає Святий Вечір і Різдво, але якщо такою є воля Божа, то «я почувався щасливим».
Допомога Божої Матері
Отець Бейзим часто посилається на Матір Божу, яка знає, що є найкращим для більшої слави Христа. Він з довірою, з Її поміччю, здається на волю Божу. Він не тільки покірно здається на волю Божу, він молиться про її здійснення, він її прагне. Воля Божа для отця Бейзима, як і для Ісуса, є поживою (Євангелія від Івана 4, 34).
Він палко вірив, що нічого на світі не відбувається без Божої волі. Тому, хоч і злидні, хоч і ллється, через дірявий дах, дощ на вівтар під час Святої служби, хоч видається безнадійною ситуація з хворими і з самим отцем, «не скаржуся, так Господь хоче, так дозволяє, дійся Його воля свята».
Його місія на Сахаліні стикається з великими труднощами, але він вірить і покладається на волю Божу і на «керівництво Богородиці», бо переконаний, що саме від Неї він покликаний і на Мадагаскар, і на Сахалін. Якби не воля Божа, то б і «з глузду з’їхав або сказився б від труднощів». Саме Вона надає йому сил, мужності і спокою. Якби він не вірив Марії, не покладався на волю Божу, давно би попросив відкликати його назад до Польщі, але треба, однак, триматися до кінця - fiat voluntas Dei.
В його покірності волі Божій, взірцем для о. Бейзима є св. Йосип, що чекав у Єгипті на знак від Ангела: Esto ibi usque dum dicam tibi («І залишайся там доти, доки я не скажу повернутися» (від Матвія 2, 13).
Стосовно можливого маршруту своєї жаданої подорожі на Сахалін - чи через Краків, де він хотів би відвідати свій улюблений Кармель в Лобзові, чи обминаючи Краків - повністю покладається на волю Божу і керівництво Матері Його.
Отець Бейзим палко бажав, щоб і прокажені чинили волю Божу. Своє прагнення і надію він також пов’язував з їхнім поклонінням Богородиці. Якщо вони покохають Її, «я буду за них спокійним, все буде в порядку, згідно пресвятої волі Господа нашого Ісуса Христа».
Прагне смерті, бо тужить за зустріччю з Марією в небі, але дійся воля Божа. Слава Божа і воля Божа були його любов’ю за життя і смерті. Всіма його джерелами був Господь. Великою є слава Його, а воля доброю. (Книга псалмів 86, 7)
о. Мєчислав Беднаж ТІ
