Розпочата о. Бейзимом справа продовжує розвиватись. Протягом років, навколо «його лікарні» будувалися будиночки для хворих та їх сімей. Дякуючи асоціації Raoul Follereau, побудована Отцем лікарня була усучаснена. Сьогодні у новому корпусі лікарні діє навіть операційний блок. Там, запрошеними хірургами з інших лікарень, у випадках крайньої необхідності, проводяться операції. Сьогодні в Марані перебуває 200 хворих. Діти та молодь відвідують школу та отримують професії, щоб після закінчення лікування мати можливість знайти роботу та повноцінно включитися до суспільного життя. Завдяки кваліфікованій професійній лікарській допомозі та сучасним методам лікування прокази, хворі більше не мають необхідності проводити все своє життя у притулку. Виключення складають тільки випадки, коли людину, навіть після одужання, не приймає суспільство і вона так і залишається назавжди «прокаженою». Характерною рисою центру до сьогоднішнього дня є, запроваджена о. Бейзимом, християнська атмосфера – атмосфера щоденної молитви, взаємної допомоги та звичайної людської доброзичливості.
Каплицю – центральний пункт Марани – залишено у тому вигляді, у якому її побудував о. Бейзим. У головному вівтарі знаходиться образ Матері Божої Ченстоховської, який о. Бейзим купив у Кракові та привіз із собою на Мадагаскар. Отець власноруч вирізьбив раму з написом на польській мові: « Під Твою милість прибігаємо...»
Хворі кожного ранку беруть участь у Святій месі, а крім того, о 16 годині збираються разом, щоб відмовити святу Вервицю. Вони пам’ятають про своїх далеких доброчинців і, згідно з проханням о. Бейзима, моляться за них. Усіх, хто туди приходить, перш за все вражає незвична атмосфера цього місця, атмосфера, яку нечасто можна зустріти, атмосфера доброзичливості, внутрішнього спокою, душевного стану. «Марана і сьогодні є оплотом жертви та молитви для всієї місії. Це місце називають громовідводом Церкви на Мадагаскарі».
О. Чеслав Г. Томашевскі ТІ