На 12 жовтня припадає згадка бл. Яна Бейзима, але 12 жовтня 2012 року є особливою нагодою до святкування, адже це сота річниця його пасхи. 100 років тому, 2.10.1912, о. Бейзим відійшов до дому Отця. Наша гречанська парафія в Хмельницькому на Україні має особливий привід радіти та пишатися, адже наш Реколекційний Дім, який ми збудували 9 років тому і, який можливо перший у Церкві, носить ім’я о. Бейзима, був освячений 12 жовтня 2003 року, у день його згадки. Наріжний камінь для цього дому був освячений 18 серпня 2002 року на краківських Блонях Іваном Павлом ІІ під час беатифікації о. Бейзима.
Цей рік є дуже багатим на ювілеї, більші і менші, але всі вони є нагодою, щоб подякувати Богові за дар свідоцтва віри і любові, які залишив для нас о. Бейзим. Ми мали великий привілей, відсвяткувавши всі ювілеї під час урочистої Святої меси 12 жовтня 2012 року. Службу Божу, разом із численними священиками, для багаточисельної громади парафіян та гостей, служив кс. єпископ Леон Дубравський, ординарій Кам´янець-Подільської Дієцезії. У промові, яку виголосив кс. єпископ, він говорив про свідоцтво любові, яке давав о. Ян на далекому Мадагаскарі, виконуючи місію самаритянина в стосунку до прокажених.
Після Святого Причастя 30 особова група братів із неокатехуменальних спільнот виконала фрагмент симфонії «Страждання невинних» Кіко Аргуелло. Фінал цієї великої симфонії - це resurexit, gloria i alleluja. Божою відповіддю на страждання, яке головним чином зосередилося в Слузі Ягве та Діві Марії Страждальній і, яке присутнє у всіх поколіннях історії людства, є радісний спів, що проголошує Благу Вість про перемогу над стражданням і смертю: Христос Воскрес! Твір, хоч і у не професійному виконанні, але слухачам дуже сподобався. Багато з них були зворушені до сліз.
Після Святої служби група наймолодших парафіян виконала сценку з життя о. Бейзима. Основою інсценізації була, нововидана українською мовою, книга Дороти Козьол «Брат прокажених». У дитячому виконанні, поетична історія життя і діяльності о. Яна Бейзима по-новому розкрила постать нашого побратима, який віддав своє життя за інших. Але зів’явши, він став зерном, яке, кинуте у землю, проростає і дає щедрі плоди. Продовженням теплого і радісного святкування урочистості була агапа, яка і завершила урочистість. Це, однак, не все.
На другий день, 13 жовтня 2012 року, трьома автобусами (у кількості приблизно 150 чоловік) ми вирушили до місця, де народився бл. о. Ян - до Бейзимів. Колись, ще за часів Отця, село називалося Великі Бейзими і відносилося до Волині. Тепер воно належить до Поділля, адже Хмельницька область, на території якої знаходиться село, відноситься до Поділля. Але, звісно, це питання умовне. Ще літом наші працівники побудували маленьку капличку, в яку ми помістили фотографію Блаженого та інформацію про його життя на двох мовах - польській та українській. На початку вересня капличку було завезено і встановлено у місці, де знаходився двір Бейзимів. Ми везли туди із собою все: пісок, цемент, дошки і навіть воду, щоб викопати яму, залити її цементовим розчином і встановити капличку.
Вірогідність, що саме тут, у цьому місці, стояв дім батьків Яна Бейзима є великою, але сумніви завжди є. Перед встановленням каплички, я, разом із своїми побратимами, неодноразово відвідував це місце і розпитував місцевих жителів про те, де стояв двір Бейзимів. Мешканці не вказували на одне, чітко визначене місце. Але помістя, оточене лісом, мало площу 20 гектарів. Тепер воно поділене на ділянки по кільканадцять соток, на яких мешканці села вирощують овочі. Одна з родин дозволила поставити капличку на своєму полі. Це поле є найбільш вірогідним місцем знаходження двору Бейзимів. Власники ділянки виділили нам 7 соток на підставі усної домовленості, яка не має ніяких правових наслідків. Маємо, однак, обіцянку від місцевої влади стосовно того, що ми можемо виступити з проханням про виділення ділянки розміром навіть 2 гектари, але потрібно приготувати необхідні документи.
Тож 13 жовтня 2012 року ми вирушили до Бейзимів, що знаходяться на відстані 90 км. від Хмельницького. Наша подорож тривала 2 години. Супроводжував нас кс. єпископ Леон Дубравський. Крім наших паломників, на святкуванні були присутні біля 20 місцевих жителів, яких, від нашого імені, запросила Голова сільради. Варто зазначити, що на даний час у самому селі мешкає близько 150 чоловік, більшість яких - люди старшого віку. Урочисту службу Божу спільно провели кс. єпископ Леон, кс. Володимир, секретар єпископа, і Ваш покірний слуга. Після проповіді кс. єпископ запросив вірних до спільної молитви, і, що мене вразило, до молитви долучилися і місцеві жителі, які, можливо, були перший раз у своєму житті на католицькій службі. Перед благословенням єпископ освятив капличку, вірні прикладалися до реліквії Блаженого.
Після служби Божої взяла слово Голова Ліщанської селищної ради. Вона пообіцяла, що селищна рада, а до неї належать Бейзими, зробить все, щоб добре зазначити дороговказами поворот з головної траси Кременець - Бердичів до села Бейзими. Від головної траси до села - 4 км. Поворот направо до с. Ліщани, як їдемо від Кременця в сторону Любара на Бердичів. Ми повернулися до Хмельницького ввечері, переповнені почуттям вдячності за дар свідоцтва, який залишив нам о. Бейзим, а також за те, що ми мали можливість торкнутися тієї землі, на якій народився і виховувався наш Блажений.
Хочу також додати, що у нашому костелі ми побудували вежу і каплицю св. Івана Павла ІІ. Будемо також будувати каплицю Страшного Суду, яка буде присвячена жертвам сталінських репресій, а особливо тим мешканцям Поділля, які в 1937 - 1938 роках загинули за віру. Їх є тисячі. На вежі були підвішені три дзвони - дар польських вірних. Один із них присвячений Пресвятій Діві Марії, другий - св. Йосипові, а третій - бл. Янові Бейзимові. На дзвонах викарбувано наступні слова:
- Ім´я моє Марія. Нехай мій голос співає вічне Магніфікат за Дар Збавителя. За Нього також дають свідоцтво мученики Поділля, що віддали своє життя в добу комуністичних репресій. В Рік Господній 2012, коли Ординарієм Кам´янець-Подільської Дієцезії був єпископ Леон Дубравський.
- Ім’я моє Йосип. Нехай мій голос чують всі родини на Поділлі, щоб вони пізнали Благую Вість про Святу родину з Назарету і щоб прагнули жити як вона. Парафія св. Анни 2012
- Ім’я моє Ян Бейзим. Я прагну сповіщати світ, що Бог - це Любов, а любов - це служіння. З моєї рідної сторони я закликаю всіх іти за Господом Нашим Ісусом Христом. В соту річницю відходу до Дому Отця. Парафія св. Анни, 2.10.2012.
Дозвольте мені висловити слова щирої та сердечної подяки всім нашим Дорогим Благодійникам, що своєю щедрою пожертвою підтримують нашу місіонерську діяльність. За Ваші пожертви, Дорогі Наші Співвітчизники, Місійний відділ Провінції Південної Польщі виготовив для нас три, вищезгадані, дзвони: Марія, Йосип та Ян Бейзим. Їх чарівний дзвін буде звучати на хвалу Господу нашому і скликати всіх на зустрічі з молитвою, під час яких, обіцяємо, що будемо завжди пам’ятати про тих, чиїй щедрості ми завдячуємо їх існування. Від щирого серця ми дякуємо Вам і нехай Господь благословить Вас, Дорогі Друзі Місії, за цей дар, такий важливий для нас і потрібний, для того щоб іще краще, іще плідніше проповідувати Євангеліє нашим Братам і Сестрам тут на Україні, щоб ще ефективніше поширювати культ нашого Великого Співвітчизника, який буде нашим надійним заступником при Небесному Троні. Нехай Господь благословить Вас і щедро винагородить за Ваше благодіяння.
О. Генріх Дзядош ТІ